Існує дві категорії людей котрих не потрібно, вибачайте, підсирати, бо вонми самі обробляться, що називається, далі нікуди. Це гуманітарії та релігійні. Можна довго та нудно шукати причини цього, а мені якось веселіше спостерігати симптоми.

Так от, останніми вихідними наша "кохана" місцева філя РПЦ^МП-ФСБ підкинула ще одне веселе до неймовірності привітаннячко здоровому глузду у вигляді цього мєга ісконного та канонічного плакату:

Кореспондент:Наместник Лавры вошел в список Компартии на выборах в Киеве

Колись рядок із пісні "Гадів" виведений в заголовок викликав усмішку, адже с притаманною їм саркастичностью висміював публічне обнімання-цілування очільників компартії, тоді ще, СРСР з керівниками від церкви... Здається почався зворотній процес.
Як кажуть: "Хай живе ядерне православ'я плі амінь!"

Звіт-фантасмагорія у декількох частинах з Прологом та Епілогом та інтермедіями.
В рамках IV Транскордонних Днів Добросусідства

Плин свідомості:
Маршрутівка -> Автовокзал -> Каси -> Квиток -> "Схожий на мій" автобус -> багажник ->крісло -> "За 5 хвилин відправляємося" -> годинник -> 7,30 -> "А це не на Люблін автобус?" -> "На Перемишль."-> "А... холєра!" -> багажник -> рюкзак -> двічі перевірена табличка на сусідньому автобусі -> багажник -> крісло -> нервове очікування колєг, і як виявилося потім такі ж нерувові пошуки мене ними -> відправлення... фінал. Завіса...

Дороги "Європейського жебрака".
Автобус їде якимись просьолкамі, іде швидко й легко, не трясе й не хитає. Повсякчас повз автобус пролітають машини - переважно маленькі, переважно європейські, домінує фіат. Немає ані "крутих" джипів ані "наворочених" спорткарів, повноприводні тут переважно трактори, хоча є й пікапи й легкі вантажівки на базі "Лендкрузерів" та "Пахеро", та дуже мало. Ось тобі й "найбідніша країна європейської унії"... Нам до цього дууууже далеко.
Свічки догоряють, домовину з тілом надій та ілюзій заколочують Дід Мороз, Варнака-рецидівіст та Дідусь Ленін і повільно занурюють її у кислоту...
Завіса

Korczmin/Корчмин
Корчмин — це прикордонне село, розташоване неподалік села Стаївка поміж містами Угнів та Белз в Сокальському районі на Львівщині. Початок села губиться в мороці століть. Хоча перша письмова згадка про Корчмин датується 1472 роком, але можна припустити, що воно існувало й раніше. Сама назва села має руське походження, як і багато інших топонімів польсько-українського пограниччя, на чому наголошував в одній зі своїх статей відомий мовознавець, професор KUL та UMCS Михайло Лесів. Дослідник виводить походження таких топонімів як "Корчунек" чи "Корчувка" від слова "корчувати", яке має руське походження (порівняйте пол. "karczować"). Мабуть, подібне походження має і топонім "Корчмин". Сама назва може свідчити про характер заснування поселення. В процесі осадництва на місці лісового масиву після викорчовування дерев було засноване поселення, яке отримало назву Корчмин.

З історією села тісно пов'язана історія його храму. Перший раз про церкву в селі згадується в 1531 р. у поборових реєстрах Теперішній храм походить правдоподібно з XVII ст., і є найстаршою дерев'яною церквою на Люблінщині та однією з найдавніших в Польщі. На жаль, не можна точно встановити час побудови святині. В науковій історичній та мистецтвознавчій літературі усталився міф про побудову церкви в 1658 р. З цією датою пов'язана інша подія, про яку я скажу трохи згодом. Як зазначає П. Сиговський, святиня має певні елементи XVI ст., зокрема в поліхромії, яка на жаль уже зараз не збереглася. Крім того, ще до перебудови святині на стінах всередині храму можна було побачити окремі нечіткі записи. Один із них = арабськими цифрами із 1570-их рр. (інші - більш пізнього походження). Але, як зазначають історики мистецтва, в XVI ст. цифри (роки) передавалися літерами кирилиці, і лише з XVII-XVIII ст. входять у вжиток арабські цифри.

Через Корчмин кордон проходив кілька разів. Галицький, волинський, польський, руський, австрійський, російський, український... Остаточно державну приналежність цього села було визначено договором між Польщею та СРСР про обмін територіями від 15 лютого 1951 року. Тоді Корчмин не повернули до УРСР разом Белзом, Христинополем, Варяжем та іншими поселеннями тодішнього Забузького району. "Лінія кордону пробігає в західному напрямку, залишаючи з боку СРСР залізницю Рава Руська -- Христинопіль і місцевості Угнів, Корчів, Тушків, а на стороні Польщі -- Тарношин, Корчмин, Осердів..."